Нако́вувати, вую, єш, сов. в. накува́ти, кую́, єш, гл.

1) Наковывать, наковать, сковывать, сковать. Чого Бог не дасть, того коваль не накує. Ном. № 4284.

2) О жерновахъ: дѣлать, сдѣлать насѣчки.

3) О кукушкѣ: куковать, накуковать. Зозуля накувала. Ном. № 14032. Ось повернеться з москалів!. Він їй замісць зозулі накує одудом. Г. Барв. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 494.