Накива́ти, ва́ю, єш, гл.

1) Накивать, покивать. Накивав на мене та й пішов. Накивала жінка дякові, щоб прийшов. Мнж. 94.

2) — на кого. Пригрозить кому.

3) — п’ятами. Удрать, убѣжать. П’ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 492.