Накарбува́ти, бу́ю, єш, гл.

1) Нарѣзать, насѣчь, сдѣлать насѣчки на чемъ. Накарбував мов пугою по воді. Ном. № 3938.

2) — на ко́му. Записать нарѣзками на комъ-либо долгъ. На тобі… більш накарбовано, ніж у тебе волосся на голові. К. Бай. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 492.