Назира́ти, ра́ю, єш, сов. в. назирну́ти, рну́, не́ш, гл.

1) Наблюдать, наблюсти, присматривать, присмотрѣть. І назирали його, чи зцілить у суботу. Єв. Мр. III. 2. Назирай орлиним оком сирітськую хату. К. Досв. 105. Цікава Масюківна назирала гостя з вікна. Левиц. Пов. 196.

2) Видѣть, увидѣть. Що оком назирне, — пліндрує. К. ЦН. 253.

3) Навѣдываться, навѣдаться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 489.