Надто́чувати, чую, єш, сов. в. надточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Треба розуму надточити, де сила не візьме. Ном. № 5843.

2) Выцѣживать, выцѣдить, выточить часть (жидкости).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 486.