Надру́бувати, бую, єш, сов. в. надруба́ти, ба́ю, єш, гл.

1) Надрубывать, надрубить, подрубывать, подрубить. Як вже надрубав дуже, — дуб похилився. О. 1862. V. 82.

2) Надсѣкать, надсѣчь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 485.