Нади́хувати, хую, єш, сов. в. нади́хати, хаю, єш, гл.

1) Дышать, надышать много въ одномъ мѣстѣ или на одно мѣсто. Желех.

2) = Надиха́ти. Надихала їх вірою святою. К. М. X. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 482.