Надивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. надиви́тися, влю́ся, вишся, гл. Насматриваться, насмотрѣться. Годі надивлятися на нього. Я по тобі, луже, не наложуся, кого вірно люблю, — не надивлюся. Н. п. Він на неї не надивиться. Мил. 97.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 482.