Наджида́ти, да́ю, єш, сов. в. наді(о)жда́ти, жду́, деш, гл. Ждать, обождать; поджидать, подождать. Братіки мої рідненькі, сизокрилі орли, гості мої премилі, хоч мало ви мене надождіть… Дума про братів оз. КС. 1882. XII. 502.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.