Надго́нити, ню, ниш, сов. в. надігна́ти, жену, не́ш, гл.

1) Подгонять, подогнать къ чему. Погнав він уже козу і тільки надігнав на дорогу… Рудч. Ск. І. 44.

2) Гнаться, погнаться, догонять, догнать. За мной турки надігнали, пана мого з мене (коня) зняли. Гол. І. 98.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.