На́двечір, надвечори́, нар. Подъ вечеръ. Предъ вечеромъ. Надвечір увійшли ми в село і розбрелись пропане улицями. МВ. І. 17. Зостанься з нами, бо вже надвечір. Єв. Л. XXIV. 29. Со́нце вже ста́ло надвечори́. Солнце было на закатѣ. Левиц. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 480.