Надава́ти, даю́, єш, сов. в. нада́ти, дам, даси, гл.

1) Надавать, дать. В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор.

2) Придавать, придать.

3) Давать, дать въ приданое. А що, вже оженився? — Оженився. — А надано що за нею? Драг. 373.

4) Давать, дать достаточно, удовлетворить чѣмъ. Узявсь возити у ту піч дрова, та ніяк не надасть: тілько укине, — вже і нема. Мнж. 72. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси. Гліб. 108.

5) Назначать, назначить. Нового попа надано до нашої церкви. Кіевск. у.

6) Жаловать, пожаловать, даровать.

7) Надвигать, надвинуть на какую-либо сторону. Клали сіно, та на борозенний бік (у возі) надали.

8) Угораздить. Надала мені нечиста встрять у се діло! Ном. № 1846.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 479.