Нагі́рній, я, є. Горный, находящійся на горѣ. Живе не дома він, а в замку десь нагірньому старому. К. ПС. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 476.