Нагоро́джувати, джую, єш, сов. в. нагороди́ти, джу́, диш, гл.

1) Награждать, наградить. А хто ж мені нагородить за мої труди? Гол. І. 280. Я б думав нагородити його послугу тим, щоб настаноновити титарем. Г. Барв. 170.

2) Нагораживать, нагородить. Нагородив хлівів за для овець, а овець чорт-ма.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 477.