Нагоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл.

1) Прійти во-время, поспѣть, попасть. Вчора пороша пала, а к білому світу старости на слід нагодилися. Мет. 123. Прийшов дячок молоденький, прийшов, не барився; чумаченько із дороги на те й нагодився. Н. п.

2) Случиться, встрѣтиться, попасться. Що,… наняли? — Ось іде за мною. Якась селючка нагодилась. МВ. І. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 477.