Нагляда́ти, да́ю, єш, гл. І. сов. в. нагля́діти и нагле́діти, джу, диш, гл. Насматривать, насмотрѣть, увидѣть. Здобич нагледівши певну, жде не діждеться поживи. К. Псал. Вона вже давно його нагляділа. Мир. ХРВ. 174. — ii. сов. в. наглянути, ну, неш. а) Увидѣть, замѣтить. Тут не страшно, моє серце, — люде не наглянуть. Г. Барв. 75. б) — кого, що. Надзирать, присматривать, присмотрѣть (за кѣмъ, чѣмъ). Дітей наглянути. Лукаш. 84. Пійдем, пообідавши, наглядати, як сіно скидатимуть. Г. Барв. 108. Боже!. ти все бачиш, все знаєш… ти один наглядаєш над землею. Мир. ХРВ. 55. в) — до кого. Заходить, зайти мимоходомъ, навѣдываться, навѣдаться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 476.