Наві́рчувати, чую, єш, сов. в. наверті́ти, чу́, ти́ш, гл.

1) Насверливать, насверлить дыръ.

2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. Н. п. О. 1862. VI. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 470.