Навра́титися, чуся, тишся, гл.

1) Пристать, привязаться. Навративсь, як собака. Мнж. 186.

2) Упереться, заупрямиться. Як навративсь та й навративсь: не оддає та й не оддає грошей. Мнж. 186.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 473.