Навпро́ти́ нар.

1) Противъ, напротивъ. Ісус сів навпроти скарбони. Св. Мр. XII. 41.

2) Навпро́ти но́чі. Предъ наступленіемъ ночи.

3) Навпро́ти їхати, йти. Ѣхать, идти на встрѣчу. Іде навпроти його чоловік конячкою. Рудч. Ск. І. 90. Іде дорогою, коли йде чоловік навпроти його. Рудч. Ск. І. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 473.