Нависа́ти, са́ю, єш, сов. в. нави́снути, ну, неш, гл.

1) Нависать, нависнуть, свѣшиваться, свѣситься. Волосся на лоба нависає. Ой час-пора до куріня, бо вже хмара нависла. Чуб. V. 292.

2) Собираться, собраться во множествѣ. Людей хмарою нависло. Г. Барв. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 469.