Наверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. наверну́тися, ну́ся, нешся, гл.

1) Поворачиваться, поворотиться.

2) Наваливаться, навалиться.

3) Заходить, зайти, заѣзжать, заѣхать. Почали й старости навертатись. Св. Л. 13. Навернувся в хату. Одна ж біда минулась, а друга незабаром навернулась. КС. 1882. X. 36. Навернеться було хто з панночок сусідок, допитуються. МВ. (О. 1862. III. 47). Ви увечері наверніться. О. 1862. VII. 37.

4) Обращаться, обратиться. До Христа навернувсь.

5) Душа не навертається. Противно (кому). Як то його душа навернеться у п’ятницю скоромне їсти. Ном. № 537.

6) Навертатися на о́чі. Попадаться на глаза. А як Порося навернеться на його очі горді та смутні, — одвертає од неї очі. МВ. ІІ. 27.

7) — на думку. Приходить на умъ. І пані моя тож мені на думку навертається. МВ. (О. 1862. III. 59).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 468.