Наве́рнений, а, е.

1) Обращенный, повороченный.

2) Наваленый. Прийшов, аж там змій камнем навернений. Рудч. Ск. І. 86.

3) Обращенный (въ вѣру). Баба також, як і вона, відьма, а дочка ше не навернена. Мнж. 138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 468.