Нава́лювати, люю, єш, сов. в. навали́ти, лю́, лиш, гл.

1) Наваливать, навалить.

2) Въ игрѣ въ карты (въ «віз» и пр.) класть одну лишнюю карту сверхъ той, которая покрыла. КС. 1887. VI. 464.

3) Навали́ти ва́лу. Приготовить толстыхъ нитокъ изъ пакли. (См. Вал.). Дочки валу повалили. МУЕ. III. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 467.