Набі́й, бо́ю, м.

1) Зарядъ. У ладівниці ні однісінького набою. ЗОЮР. І. 186.

2) Навалъ снѣга на дорогѣ.

3) Утоптанная снѣговая дорога (Шух. І. 81), а также слѣды санной дороги, замѣтные изъ подъ наметеннаго снѣга. (Конот. у.).

4) Гусеница насѣкомаго Arctia. Вх. Пч. I. 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 463.