I. Набува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. набу́тися, бу́дуся, дешся, гл.

1) Пріобрѣтаться, пріобрѣсться.

2) Преимущественно только въ с. в.: Прожить, пробыть достаточно долго. Ні я нажилася, ні я набулася. Грин. III. 397. Не довго я у свого батечка набувся. Федьк. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся. Грин. III. 671.

3) Въ Посл.: Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться, — т. е. долго ожидать, пока обѣщанное сдѣлается. Ном. № 5680.

4) Пить, напиться (водки). Шух. І. 41.

II. Набува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. набу́тися, бу́юся, єшся, гл. Надѣваться, надѣться (объ обуви). Чобіт малий, — не набувається.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 466.