I. Набува́ти, ва́ю, єш, сов. в. набу́ти, бу́ду, деш, гл.

1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Н. п. Тією силою ми собі більше добра набудемо. О. 1861. VI. 33. (Кулишъ). А хоч і покинеш — плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Грин. III. 321. Гроші — набута річ. Ном. № 1442.

2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути — тиждень, бач, лежала.

II. Набува́ти, ва́ю, єш, сов. в. набу́ти, бу́ю, єш, гл. Обувать, обуть, надѣть обувь. Набула без панчох патинки. Котл. Ен. II. 25. Чоботи набуває. Мир. ХРВ. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 466.