Набряка́ти, ка́ю, єш, сов. в. набря́к(ну)ти, кну, неш, гл.

1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. ЗОЮР. II. 28.

2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 465.