Наби́вач, ча, м.

1) Палка, которой въ мельницахъ набиваютъ муку въ мѣшки. Новомоск. у.

2) Бондарскій инструментъ для набиванія обруча на бочку. Сумск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 463.