Набива́ти, ва́ю, єш, гл. сов. в. наби́ти, б’ю́, б’єш, гл.

1) Набивать, набить, наколачивать, наколотить. Бондарь відра набиває. Шевч. 540.

2) Набивать, набить, наполнять, наполнить. Як києм набито жидів в хаті. Чуб. І. 252.

3) Заряжать, зарядить. Набивати рушницю.

4) — черінь. Дѣлать подъ печи изъ глины или изъ глины со щебнемъ. Сим. 129.

5) Только въ сов. в. Побить, поколотить. За наше жито та ще нас і набито. Ном. № 4057.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 462.