Набала́кувати, кую, єш, сов. в. набала́кати, каю, єш, гл. Наговаривать, наговорить. Набалакав багато, а слухати нічого. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 462.