Набавля́ти, ля́ю, єш, сов. в. наба́вити, влю, виш, гл.

1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Їднак я горілки набавлю, як вип’ю, зараз поставлю. Чуб. V. 1088.

2) Наводить, навести, навлекать, навлечь, причинять, причинить. Сусіди, що нас набавили нужди і біди. Гол. І. 127. Набавити лиха, страху, хороби.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 461.