Про УКРЛІТ.ORG

міч

I. Міч См. Меч.

II. Міч, мо́чі, ж. = Міць. Нема мочі. Ном. Стати у ночах. Войти въ силу, сдѣлаться сильнымъ. Сидить черв’як у тому гнідечку, а як стане у мочах, то й вилізе. Волч. у.

III. Міч, меча, м.

1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Скочу-поскочу за тими турки, гой як здогоню — під меч положу. Kolb. І. 101.

2) Сабля, украшенная цвѣтами, шумихой, пучкомъ калины, съ горящей свѣчей, обвязанная платкомъ, — употребляется въ свадебномъ обрядѣ и находится въ рукахъ світилки. Иногда сама сабля отсутствуетъ. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили і меч обв’язали, і світилочку перев’язали рушниками. Кв. І. 111. Ум. мечик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 421 - 434.

вгору