Мі́рка, ки, ж.
1) Ум. отъ міра.
2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ въ 8 гарнцевъ, четверикъ. Він мірку гороху насипав. Рудч. Ск. І. 86.
3) Плата за помолъ зерномъ. Ум. Мірочка. І мірочки не бере, як на крупи подере. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 432.