Мі́дь, ме́ді и міді, ж.

1) Мѣдь. І гуляли вони собі день як золото, другий як срібло, третій як мідь, хоч і додому їдь. Ном. № 11648. Хто б і не письменний був, так дивлячись… що повироблювано горорізьбою з міді… так і той би догадався. К. ЧР. А ворітечка з жовтої меді.

2) Апоплексическій ударъ у лошади.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 430.