Му́шка, ки, ж. соб. Мошки. Мушка не дає скотині пастися. Зміев. у.

Мушка́, ки́, ж.

1) Ум. отъ муха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Чуб. V. 1169. Вилетіла мушка з хати. Грин. III. 665.

2) Въ цвѣтѣ ткани: пятнышки, разбросанныя по фону иного цвѣта. Зелена байова керсетка з червоними мушками. Мир. ХРВ. 6.

3) Въ женской прическѣ: напущенные на виски пальца на два шириною волосы, идущіе потомъ за уши. О. 1861. Свид. XI. 29.

4) Родъ дѣтской игры. Ив. 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 457.