Мучни́к, ка́, м.

1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146.

2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 457.