Му́цик, ка, м.

1) = Муц 2. У няньки був біленький цуцик… Не дуже простий — родом муцик. Котл. Ен. IV. 43.

2) мн. Муцики. Волоса, зачесанные и завитые на вискахъ. Вх. Лем. 436.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 457.