Му́ркати, каю, єш, [p]одн. в.[/p] му́ркнути, ну, неш, гл.

1) Мурлыкать, мурлыкнуть. Кіт сидить та муркає. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

2) Бормотать, разъ забормотать. Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 455.