Му́лити, лю, лиш, гл.

1) Жать, давить, тереть. І червоні чоботи мулять. Ном. № 1998. Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову. Ном. № 11310.

2) Не давать покою. Се то йому худобина мулить. Ном. № 10820.

Мули́ти, лю́, ли́ш, гл. Заносить иломъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 454.