Мужи́цтво, ва

1) Крестьянство. Він, ще оженившись, послухав жінки, од мужицтва одстав і збивався трошки на купецький лад. Кв. II. 196.

2) соб. Мужики. А найбільш преться того мужицтва. К. ЧР. 332.

3) Мужичество, грубыя привычки, замашки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 453.