Мужи́к, ка́, м.

1) Простолюдинъ, мужикъ. До панів пан, а до мужиків мужик. Ном. № 5879.

2) Мужъ. Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більш муки намолов. Ном. № 12359. Ум. Мужичо́к. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. Н. п. Ув. Мужичище. А той мужичище взявся за бочище. Чуб. V. 686.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 453.