Мудь, дя, м.

1) Неотеса, грубый человѣкъ, мужикъ. Та що й говорить з такими глечиками, з такими мудями. Левиц. Пов. 182.

2) = Мудо. Як я… стягну з коня цього черкеса, так хватайте його прямо за мудя, то він буде наш… Хватили його тільки за мудя, той зараз і ослаб. СХО. VIII. 315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 452.