Мрячи́ти, чу́, чи́ш, гл.

1) Моросить. Дощ став мрячити.

2) безл. Мрячи́ть. Стоить туманная, съ мелкимъ дождемъ, погода. Все мрячить та й мрячить. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 451.