Мота́ти, та́ю, єш, [p]одн. в.[/p] мотну́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Мотать, наматывать, мотнуть. Мотати нитки на клубок. На ус мотати. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289.

2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть. Увійде москаль у хату, мотне патлами. Греб. 405.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 448.