Про УКРЛІТ.ORG

морочитися

Моро́читися, чуся, чишся, гл.

1) Кружиться (о головѣ). Чогось моя головонька морочиться. Чуб. V. 71.

2) Хлопотать, возиться. Морочивсь, морочивсь, нічого не вдіє. Драг. Страх мені не хочеться з старим дідом морочиться. Шевч. 159.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 446.

вгору