Моро́читися, чуся, чишся, гл.

1) Кружиться (о головѣ). Чогось моя головонька морочиться. Чуб. V. 71.

2) Хлопотать, возиться. Морочивсь, морочивсь, нічого не вдіє. Драг. Страх мені не хочеться з старим дідом морочиться. Шевч. 159.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 446.