Моро́чити, чу, чиш, гл.

1) Одурять, лишать сознанія. Марево, паноче, увесь світ мороче. Ном. № 3059.

2) Забивать голову, надоѣдать приставаніями. Не мороч мені голови, бо вже й так обертом ходе. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 446.