Моро́ка, ки, ж.

1) Хлопоты, затрудненіе, возня. Та й набрались ми мороки коло неї! Левиц. І. Багато мені мороки буде!

2) Темная сила. Побила б їх морока! Ном. № 3741. Морока його знає. Ном. № 7843.

3) Игра въ шесть палочекъ, сложенныхъ такъ, что трудно ихъ разнять.

4) мн. Моро́ки беруть (кого́). Приходить въ безпамятство. Мороки вже беруть слабого.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 446.