Молоді́ти, ді́ю, єш, гл.

1) Молодѣть. Питається калинонька, явір молодіє. Шевч. 660.

2) Быть молодим или молодою въ дни свадебныхъ торжествъ, также отъ дня вѣнчанія и до дня свадебнаго обряда, такъ какъ послѣдній совершается часто черезъ значительный промежутокъ времени послѣ церковнаго вѣнчанія, причемъ обвѣнчанные живуть отдѣльно и все это время молодіють. Мил. 125. Саме тоді я молодів: уже нас повінчано, та весілля ще не було. — А довго ж ви молоділи? — Ні, тільки тиждень, а як хто, то й довше буває. Екатер. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 442.