Мокре́ць, ця́, м.

1) Мокрець, болѣзнь лошадей.

2) Мокрыя дрова. Рудч. Ск. І. 140.

3) Раст. a) Asperugo procumbeus L; б) Galium Aparine. ЗЮЗО. І. 171; в) Sagina procumbens L.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 439.