Моква́, ви, ж.

1) Низменное, заливаемое водою мѣсто.

2) Слякоть, мокрая погода. Міусск. окр. Настала осінь, почалась моква. Волч. у.

3) Мокрота, сырость. Ганчар цілий день у мокві робе. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 439.